У свій час “International Navigation Company” була прибутковою компанією. У розвиток було вкладено багато сил та коштів, однак така робота не завжди окупається. На шляху стає війна, брак фінансування та зацікавленості. Але попри це, у свої кращі часи компанія володіла 26 суднами та перевозила сотні пасажирів. Далі на philadelphia1.one.
Створення компанії
Народження “International Navigation Company” трапилось завдяки відмові “Inman Line” від своєї кінцевої точки перевезення в Америці, яка розташовувалась у Філадельфії. Відбулось це у 1858 році, але до появи “INC” довелось почекати ще довгих 13 років.
Виявилось, що багато осіб та підприємств були зацікавлені у створенні пароплавного сполучення з Європою. У числі тих, хто визнав таку необхідність, була й “Пенсильванська залізниця”. Підприємство підтримало створення двох судноплавних компаній. Одна з них повинна була ходити під американським прапором, а друга під іноземним.
5 травня 1871 року нарешті відбулась визначна для Америки подія — створення “International Navigation Company” філадельфійською судноплавною компанією “Peter Wright & Sons”. Їх початковий план полягав у експлуатації пароплавів під британським прапором, але пізніше ця ситуація змінилась.
Перше плавання
Перший пароплав, який вийшов у море від компанії, був комбінованим. Це означало, що корабель був не лише пасажирським, а й танкером, який перевозив нафту. Однак така ситуація відбулась лише один раз. Компанія повинна була відмовитись від даного виду заощаджень, адже згодом стало зрозуміло, що небезпека пожежі, яку могла викликати нафта, занадто велика, а збитки будуть значними. Тому лайнери стали перевозити пасажирів окремо від вогненебезпечного вантажу.
Розширення пароплавних ліній
У 1872 році почались розмови про розширення шляху для суден. Генеральний менеджер компанії Гріском та його колега Томпсон обговорювали важливість мати кінцеву точку міжнародного судноплавства на континенті. Після довгих годин розглядання карти, чоловіки визначились, що їх мета — це місто Антверпен, Бельгія.
Головною людиною, яка взялась до обговорення ситуації з представниками іншої країни, був Гріском. Він особисто відправився на зустріч з чиновником Антверпена. Задача була доволі зрозумілою — це провести бесіду, щодо важливості покращення та модернізації порту. А також найважливіше — перетворення міста на кінцеву станцію пароплавної лінії. Розмова видалась доволі продуктивною, адже згодом компанія отримала підтримку від Леопольда II, а також фінансову допомогу для поліпшення порту.
Клімент Гріском зробив важливу роботу з бельгійським урядом, адже переговори призвели не лише до покращення. Угода створила поштовий зв’язок, який був пов’язаний з Антверпеном, Філадельфією та Нью-Йорком. А також нова філія забезпечувала основну частину прибутку компанії приблизно 30 років.
У 1873 році Гріском став тим, хто взяв на себе відповідальність керувати “American Steamship Company”. Вона базувалась у Філадельфії та повністю забезпечувала перевезення пасажирів і вантажу до Ліверпулю.
Маючи непогані грошові надходження, компанія “INC” почала допомагати й іншим. Але підтримка у бізнесі часто закінчується злиттям. Схожа ситуація сталась з “Inman Line” у 1880-х роках. У компанії виникли значні проблеми з фінансуванням, і на допомогу у такій справі прийшла “INC”, яка пізніше стала основним кредитором.
Гріском одразу запропонував придбати “Inman Line” за 205 тисяч фунтів стерлінгів разом з п’ятьма лайнерами, але хотів залишити їм назву. Така щедрість була корисною для розширення впливу “INC”, але вона ж стала й порятунком. Тому недовго думаючи над пропозицією директор “Inman Line” погодився з умовами Гріскома, адже більше не було жодних альтернатив.
У той самий час Гріском впроваджував твердження, яке базувалось на тому, що всі найбільші судноплавні лінії повинні бути об’єднанні. Така думка була логічною, адже таким чином можна було легко контролювати пропускну здатність та ціноутворення.
Будівництво нових лайнерів та подальша робота над покращенням компанії
Після придбання “Inman Line” Гріском вирушив до Ліверпуля. “Пенсильванська залізниця” дала йому завдання, згідно з яким він повинен був віддати 2 мільйони доларів на будівництво нового корабля. Основна мета полягала у тому, що “INC” зобов’язані були мати можливість конкурувати з іншими перевізниками — “Cunard Line” та “White Star”. Під час цього відрядження почалось проєктування двох нових експрес-лайнерів.
Додатково до будівництва кораблів у 1893 році компанія вирішила також об’єднати “Inman Line” та “American Line”. Кожна з цих робіт була виконана для того, щоб створити зручні умови для створення щотижневого сервісу з перевезення преміумкласу. А кінцевою точкою маршруту лайнерів був Саутгемптон. Того ж року “INC” вирішили реорганізувати своє підприємство, щоб зміцнити позиції та фінанси.
XX століття стало для компанії доволі плідним, але важким. У 1902 році керівники подумали, що варто розширитись, тому додатково забрали у своє володіння “Atlantic Transport Line”, “Leyland Line”, “White Star”, “Dominion Line”, а також половину “Holland America Line”.
Важкі часи для “INC”
Розширення інколи може жахливо вплинути на ситуацію у компанії. Придбавши нові лайнери Гріском не думав, що йому доведеться поплатитись за це, адже підприємство було фінансово забезпеченим. Однак чоловік заплатив занадто велику ціну за купівлю компаній, що призвело до великих боргів та їх виплат.
Наступним важким етапом для “INC” став 1915 рік. Тоді компанія почала стрімко йти на дно, адже війна перекреслила всі фінансові плани. Тому вона спробувала зосередитись на одному лайнері, який мав можливість принести хоча б мінімальний дохід — “White Star”. Цікаво, що лайнер, з яким компанія конкурувала, став їх рятівником.
Але пізніше військовий попит дав підприємству ковток повітря. “International Navigation Company” отримала прибуток завдяки морським перевезенням військових.
Через великі проблеми компанія почала продавати значну частину своїх іноземних дочірніх компаній. Завдяки цьому “INC” ще декілька десятиліть мала можливість триматись на плаву. Однак у 1986 році вона не витримала навантаження та проблем. Компанія оголосила про банкрутство і припинила своє існування.
Іноді важко визнавати, що справа всього життя може піти на дно за лічені місяці. Звичайно, не кожен крок можна передбачити. Але на прикладі Гріскома, який намагався заволодіти всім, видно, що будь-яка дія повинна бути добре обміркована. Якби не швидке придбання компаній, “INC”, можливо, могла б продовжувати своє існування.
Однак той самий Грісом показав, що можливість банкрутства не означає кінець всьому. Будь-які перешкоди потрібно спробувати подолати, навіть якщо кінець вже зрозумілий. Головним у житті є не кінцева точка, а шлях та боротьба. І завдяки протистоянню “International Navigation Company” отримала свою сторінку в історії. Попри своє закриття, у світі морських перевезень про компанію пам’ятають та шанують її, адже у свій час вона стала гігантом бізнесу. Таке визнання здобувається роками праці, а на її помилках вчаться.