Кожному відомо, що жінкам довгий період часу не давали можливості навчатись. Такі привілеї були надані лише чоловікам. Але навіть коли дівчат допустили до таємничої сфери навчання, вони не могли отримувати весь спектр знань. І у цій статті можна побачити весь шлях жінок, який ті пройшли, щоб для них освіта перестала бути табу. Далі на philadelphia1.one.
Перші навчальні заклади для жінок
Розвиток освіти для жінок розпочався ще задовго до революції в Америці. Це давало можливість отримувати частину знань та розвиватись. Однак всі ці заклади не були визнані урядом, що робило їх відомими лише у тісному колі.
Перша офіційна академія з’явилась на теренах Філадельфії у 1787 році, завдяки Джону Пуру. Місце стало приватною жіночою академією всього через 5 років, і отримала статус першого такого закладу по всій Америці. Пізніше школа стала відомою завдяки тому, що на її території була проголошена промова Бенджаміна Раша про освіту для жінок. Ця академія навчала всіх молодих жінок, які цього бажали, і не важливо, з якого місця вони прибули.
Хоча до цієї академії могли потрапити всі жінки, але не кожна мала великі статки, які могли б дозволити вступ. Тому з’явилась школа заснована Енн Періш, яка своєю чергою була квакерською філантропкою. Вона давала можливість навчатись кожній жінці, і їй не був важливий статус. Школа мала підтримку від різних спонсорів. Але відомою вона стала завдяки тому, що організаторами та фінансистами були виключно жінки, які хотіли бачити, як кожна дівчина отримує належне знання та відношення до себе.
Не секрет, що більшість жінок навчали для того, щоб пізніше ті стали гарними дружинами або могли вчителювати. Кожна дівчина мала вийти заміж та взяти на себе обов’язки домогосподарки, і для цього не був потрібен великий обсяг знань. Але в Академії шляхетних дівчат намагались дати глибшу освіту, куди входила: література, державне управління, натурфілософія і природничі науки. При тому, що у той самий момент чоловіки були обмежені вивченням лише класичних предметів.
Розвиток освіти
Певний період шкіл було достатньо для жінок, які бажали отримати загальну та формальну освіту. Однак з часом почали відкриватись заклади, які могли надати більш професійну освіту і, що не менш важливо, вони підходили навіть для менш заможних осіб. У такий перелік увійшла Філадельфійська школа дизайну, яку заснували у 1848 році. Пізніше вона розширилась та стала Коледжем мистецтва, науки та промисловості Мура (сучасна назва — Moore College of Art & Design).
Вже у XIX столітті жінки могли займатись вивченням мистецтва та дизайну. Ця сфера діяльності перетиналась з комерційними та розважальними, де жінки могли викладатись на повну силу та творити без упину. Освіта мистецтва та дизайну стала досить популярною, що допомогло розширювати кількість осіб, що входили до середнього класу.
Враховуючи, що число людей, які займались цією сферою діяльності, росла, це спричинило шалений попит на їх товари. Споживачів ставало все більше, що призводило до збільшення кількості робітників, і через це створювалось все більше професійних шкіл, де жінки могли навчатись мистецтва.
Попит на освіту стрімко зростав. Окрім мистецької сфери навчання почала з’являтись педагогічна, куди дівчата також могли йти, а надалі навчати інших. Після цього Філадельфія стала свідком появи нового медичного коледжу для жінок. Це перший заклад по всій Америці, який згодом став Жіночим медичним коледжем Пенсильванії.
Дівчата мали хист до точних наук, адже ще в академії вони отримували базові знання з хімії. Були ті, хто вважав, що жінки придатні до наукової діяльності. Хоча на противагу цього чоловіки були впевнені, що дівчата більше підходять на роль хатньої робітниці, і лише короткий період можуть працювати викладачами, і це виключно до весілля.
Перші вступи до університету та розширення можливостей
Часи Громадянської війни стали для жінок можливістю стати активними учасниками різних рухів. Активістками виявлялись дівчата будь-яких рас та віку, і вони ставали волонтерками у різних благодійних товариствах, які були безпосередньо пов’язані з війною.
Після того, як війна завершилась, кожна жінка, що себе поважає, брала активну участь у школах для вільних людей на Півдні. Робота проявила в них здатність до реформаторських робіт. І завдяки наполегливості, жінка вперше ступила за поріг Пенсильванського університету ще до настання 1880 року. Але ця подія створила певні нерівності для вступу між хлопцями та дівчатами. Це тривало аж до 1950-х років.
Через те, що можливості жінок у сфері освіти ставали все ширшими, у Філадельфії почали з’являтись нові середні школи для дівчат з вищого суспільного класу. До активного навчання приєднується і католицька церква, яка відкрила певну кількість шкіл.
Число дівчат, які здобували освіту, ставало все більше, що призводило до розв’язання питання щодо об’єднання (хлопців та дівчат в одні школи). Однак у 1873 році були й ті, які виявились проти спільного навчання. Одним з таких став лікар Едвард Кларк, який навіть написав та опублікував цілий трактат, і його робота стала досить відомою. Але до кінця XIX століття початкові школи все ж таки стали робити спільними. Основною причиною виявились економічні та логістичні труднощі. А вже у XX столітті середні школи, зазвичай, були об’єднані. Заклади окремо для дівчат та хлопчиків ще існували, але вони були переважно елітними та приватними.
Боротьба продовжується
Жінки вже з XIX століття почали відстоювати свої права на освітній території. У XXI столітті немає жодної професії, де б не змогла себе реалізувати дівчина. І важливо згадати, що вони це роблять на тому ж рівні, що й чоловіки, а іноді й краще. Однак попри це, шлях до офіційного дозволу на навчання та реалізацію себе, був вельми важким. І завдяки нашим пращурам кожна жінка може будувати свою кар’єру у будь-якій сфері, а не залишатись служницею свого чоловіка, який очікує на смачну вечерю, прибраний будинок та дюжину дітей. Хоча попри це сексизм навіть у XXI столітті зустрічається, і досить часто. Але для боротьби із цим є сучасне покоління, яке робить все можливе, щоб пам’ять про страждання жінок ніколи не забували та цінували.