У світі немає жодної людини, яка б не знала відомого письменника, поета, прозаїка та критика Едгара Аллана По. Його оповідання “Вбивство на вулиці Морг” — це класика літератури, яка популярна навіть у XXI столітті. Твори письменника заворожують так, що від них немає сили відірватись. Але багатьом людям більше відома творчість Аллана По, а не його історія життя. Тому у цій статті буде описано не лише творчий шлях По, а й життєвий. Далі на philadelphia1.one.
Смерть батьків та усиновлення
19 січня 1809 року розпочалось життя майбутнього письменника. Містом народження був Бостон. Батьки Едгара По працювали акторами й мали давнє ірландське коріння. Але щастя в родині було недовгим. Коли малюку виповнилось всього 2 роки, його мати та батько захворіли, а згодом і померли від сухоти. Ситуація була складною, адже вони залишили самого не лише Едгара, а й ще двох дітей.
Майбутня доля По доволі швидко вирішилась, певно, через його маленький вік. Майже одразу він став названою дитиною багатого шотландського купця Джона Аллана. Це сталось завдяки дружині чоловіка, адже вона була неймовірно заворожена хлопчиком і вмовила свого супутника усиновити його.
Едгар вже у такому ранньому віці виділявся поміж інших дітей. Він був доволі жвавим та розумним малюком. І це стало ще одним фактором, чому жінка вирішила дати йому новий дім та люблячих батьків.
Вже після оформлення всіх документів дружина Аллена та її сестра повністю оточили дитину своєю любов’ю, а також повноцінною турботою. Вони намагались дати Едгару все, що той міг забажати, у тому числі й фінансово, адже родина була заможна, а зростав хлопець у великому будинку.
Життя у новій родині
Едгар навчився читати вже у 5 років, а за цим досягненням слідувало вміння писати, малювати та декламувати будь-які вірші. Одягала його названа мати як маленького принца. Життя було доволі розкішним, адже окрім витонченого одягу хлопець мав поні та собак. Його кишені завжди були наповнені грошима і він ні у чому собі не відмовляв.
Якщо говорити про названого батька, то навіть попри те, що бажання усиновити дитину було не його, він дуже пишався своїм сином. Але той не був лагідною людиною, адже мав досить запальний характер, і за значні проступки чоловік суворо карав хлопця. І По розумів, що з батьком краще не шуткувати. Але коли він знав, що покарання йому ніяк не оминути, Едгар намагався знайти якісь виходи з цієї ситуації.
Навчання
У 1815 році Едгар разом зі своєю названою родиною переїхав до Англії. Вже там він почав навчатись у лондонському пансіонаті. І завдяки цьому періоду хлопець полюбив спочатку англійську поезію, а пізніше почав захоплюватись словом, адже таким чином можна було висловити будь-які почуття, емоції, стан душі тощо. Згодом хлопця навіть похвалить сам Чарльз Дікенс, сказавши, що По — охоронець чистоти англійської мови.
Перебування на чужині завершується і родина повертається до свого будинку у Річмонді. На Батьківщині він йде до Англійської класичної школи, де починає вивчати англійську літературу. Викладачі у закладі були доволі досвідчені та давали сильне навчальне підґрунтя. Це призвело до ще більшої зацікавленості у писемності й розвитку таланту молодого Едгара По.
Зміна у житті
Є теорія, що у 1827 році По сильно посварився зі своїм опікуном. Причиною став борг, який Едгар набрав навчаючись в університеті, начебто через свою пристрасть до азартних ігор. У юнака грошей, щоб погасити борг, не було і єдиним виходом був його вітчим, який міг розв’язати всі питання. Однак умови, що йому виставив батько, виявились для Едгара неможливими. Аллан старший пообіцяв виплатити борг, але хлопець мав підкоритись йому й виконувати все, що той скаже.
Гординя Едгара засліпила його і це призвело до прощання зі своїм домом. Він не хотів залишатись, адже розумів, що майбутнє письменника може завершитись у той самий момент, і все залежатиме від рішення його батька. Хоча тоді По не знав, що ця подія призведе до голоду та злиднів.
Новий курс у життя
Після того, як По пішов з будинку названих батьків, він вирушив до Бостона. Там він намагається за свій кошт видати дебютну збірку, яка отримала назву “Тамерлан та інші вірші”. Однак перша спроба виявилась провальною, адже популярності не отримала.
Певно, хлопець думав, що зможе отримати відомість швидко. Однак все сталось точно навпаки, що призвело до протяжних злиднів. Такий стан життя викликав у нього потяг до алкоголю та наркотиків, оскільки вважав, що таким чином зможе хоча б на деякий час втекти від своїх щоденних проблем.
По не був поганим письменником, навіть навпаки, він віддавав всього себе написанню чогось нового. Едгар вигадував тексти у кожну свою вільну хвилину, однак головною його проблемою виявились занадто малі гонорари за роботу. Взнаки далось ще те, що творчість письменника не сильно цікавила поціновувачів літератури.
Перше визнання та переїзд
У 1832 році ситуація у його житті змінюється. Місцевий журнал оголосив конкурс, на який Едгар відправив свій рукопис. Тоді на нього звернув увагу популярний, на той час, письменник Джон Кеннеді. Завдяки цій події у 1835 році По отримує змогу працювати у журналі “Південний літературний вісник”. Саме тоді репутація Едгара змінюється на краще. Але маючи стабільну роботу та заробіток По втратив можливість творити на постійній основі, адже часу залишалось мало.
Працював у журналі По приблизно 2 роки, адже у 1838 році він приймає рішення переїхати до Філадельфії. За період проживання у нашому місті він змінив 4 будинки, один з яких отримав навіть статус Національної історичної пам’ятки.
Після переїзду до нового міста По публікує свій роман “Оповідь Артура Гордона Піма”, потім оповідання “Гротеск і арабеска” тощо. Також він продовжує працювати у журналі, але на той момент це був “Graham’s Magazine”, де По проявив себе не лише як успішного письменника, а й співредактора.
Смерть
Смерть Едгара Аллана По, як і його твори, покриті таємничістю. 3 жовтня 1849 року письменника побачили у Балтиморі, але він був напівпритомний. Його швидко відправили до медичного коледжу, який розташовувався у Вашингтоні. Лікарі намагались зрозуміти, що з чоловіком не так, однак не встигли знайти відповіді. 7 жовтня 1849 року Едгар Аллан По пішов із життя.
До смерті у письменника намагались дізнатись, чому і як він опинився у такому жахливому стані та, що дивніше за все, не у своїх речах. Проте зрозумілої відповіді так і не змогли отримати. Тому всі події, які передували смерті, залишились незрозумілими. Хоча й причину загибелі виявити не вдалось, тим паче, що всі медичні документи, у тому числі й свідоцтво про смерть, було безповоротно втрачено.
Газети висували свої здогадки щодо цієї події. Вони називали причину смерті “перевантаження мозку” або “запалення мозку”. У той час таким чином намагались завуалювати кончину від алкоголізму. Адже свідомі люди знали про проблеми По з алкоголем та наркотиками. При тому, що після смерті його дружини від сухоти, він почав перекидати чарку набагато частіше.
Однак навіть попри таку кількість здогадок: біла гарячка, хвороба серця, сифіліс, холера, сказ тощо, Едгар Аллан По залишив свій слід у літературі. При житті він не був таким популярним, однак пізніше його тексти знайшли своїх поціновувачів, яких з часом ставало тільки більше. Найвідомішими творами письменника стали, безсумнівно, “Золотий жук”, “Ворон” і “Вбивство на вулиці Морг”. Однак у його творчості безліч якісних та цікавих оповідань, романів і віршів, які заслуговують на окрему увагу.