Філадельфійський готель «The Bellevue-Stratford Hotel» на розі вулиць Брод і Волнат відкрили у 1904 році. Його першим власником і очільником був Джордж Болдт, який прагнув створити дещо надзвичайне. Готель не лише вражав розкішшю та став національною історичною пам’яткою, а й слугував місцем проведення важливих заходів та відпочинку відомих людей. Далі на philadelphia1.one.
У середині XX століття готель зазнав багато злетів і падінь й навіть пережив закриття. Згодом змінились його власники, було зроблено капітальний ремонт будівлі й у XXI столітті готель продовжує працювати, залишаючись ошатною окрасою міста.
«The Bellevue-Stratford Hotel»: початок історії
Джордж Болдт переїхав до США з Прусії у 1860-х роках і оселився у Філадельфії. Тут він одружився. Пара придбала маленький готель та успішно ним керувала. У 1890 році Джорджа запросили керувати готелем «Waldorf-Astoria» у Нью-Йорку. Здобувши цей досвід та побачивши справжню розкіш, чоловік повернувся до Філадельфії й вирішив збудувати не менш ошатний готель.
Він придбав маленьку будівлю та замовив проєкт 19-поверхового готелю у стилі французького Відродження місцевій компанії «G. W. & W. D. Hewitt». Будівництво тривало два роки та вартувало 8 000 000 доларів. Готель, відкритий у 1904 році, описували як найрозкішніший у США. Він мав сотні апартаментів, мармурові сходи, велику танцювальну залу, вітражі та венеціанські вікна. Освітлення проєктував Томас Едісон. У 1912 році кількість кімнат для гостей було збільшено до 1090, а на верхньому поверсі збудували конференц-зали у формі куполів.
Готель досить швидко став центром ділового, культурного та соціального життя Філадельфії. Його відвідували впливові та багаті люди, тут організовували благодійні бали та весілля. Саме тут зупинялись королівські особи та глави держав, відомі політики та актори, письменники та співаки. Від Теодора Рузвельта до Рональда Рейгана – президенти США віддавали перевагу цьому готелю.
У 1925 році компанія «Bellevue» придбала готель у спадкоємців першого власника за 6 500 000 доларів. У 1920–1940-х роках керівником готелю був Клод Беннетт.
Злети та падіння
Першим важким етапом в історії готелю став період Великої депресії – світової економічної кризи 1930-х років. У цей час блиск закладу трохи потьмянів, кількість гостей та престижних заходів зменшилась. У наступні роки багата архітектура готелю вийшла з моди та почала вважатись анахронізмом.
Наступним керівником закладу став Чарльз Тодд, якому вдалось дещо відновити його репутацію. Так, у 1936 та 1948 роках готель став штаб-квартирою національних з’їздів Республіканської партії та Демократичної партії США. У 1963 році у ньому зупинився Джон Кеннеді. Здавалось б, справи готелю почали покращуватись, його репутацію було значною мірою відновлено.
Проте новий удар чекав на нього у 1976 році. Під час проведення загальнодержавного з’їзду Американського легіону серед гостей готелю стрімко поширилось захворювання, схоже на пневмонію. Захворіло майже 200 людей, а 29 осіб загинуло. Про загадкову «хворобу легіонерів» широко писали у пресі, що спричинило різке зниження відвідуваності готелю. Врешті, 18 листопада 1976 року його закрили.
Збудник нової хвороби відкрив наступного року лікар Джозеф МакДейд. Ця бактерія була названа легіонелою. Виявилась, що теплі вологі місця сприяють її розмноженню. У готелі вона поширювалась через систему кондиціонування повітря. Того ж року готель внесли до Національного реєстру історичних місць, але він залишився порожнім.
Відновлення діяльності готелю
У 1978 році будівлю викупила компанія «Richard I. Rubin Company». Десятиліття тому батько Рональда Рубіна, український іммігрант Річард Рубін, отримав тут першу роботу з доставлення взуття. Тож Рональд мав на меті відновити діяльність закладу та розпочав його масштабну реставрацію вартістю 25 мільйонів доларів:
- всі номери повністю переробили та зменшили їх кількість до 565,
- зони спільного користування відновили за збереженими світлинами початку діяльності готелю,
- килими привозили з Ірландії, кришталеві люстри – з Уругваю, а мармур – з Португалії.
Оновлений готель відкрився у 1979 році як «Fairmont Hotel». Наступного року його викупила «Western International Hotels» та повернула стару назву. Попит на готелі у Філадельфії у той час був низьким. Заклад ледве заповнювався на 55%, що призводило до збитків й стало причиною повторного закриття готелю у 1986 році.
Після цього компанія Рубіна знову викупила частку акцій та розпочала реконструкцію вартістю 100 мільйонів доларів. Велику частину готельних номерів перетворили на офісні приміщення, які відкрили у 1988 році. Власне готельна частина запрацювала через рік.
У 1994 році управління готелю перейшло до «Interstate Hotels & Resorts of Pittsburgh», а через 2 роки – до компанії «Hyatt». Коли у 2021 році помер Рональд Рубін, то будівля була продана «Lubert-Adler Partners». Вони переобладнали вільні офіси під квартири й нині будівля залишається багатофункціональною структурою з готельними номерами, офісами, конференц-залами та ресторанами.