Щоб досягти висот, завжди потрібно працювати, однак не кожен робітник може стати впливовою особою. Але Джеймс Говард Маршалл II показав світу, що бувши з бідної сім’ї та не маючи жодної підтримки за плечима, реально отримати всесвітнє визнання та статус одного з найзаможніших людей світу. Головне — це робити те, що подобається і йти у тому напрямку. Далі на philadelphia1.one.
Ранні роки Маршалла II
Одного зимового дня, 24 січня 1905 року, на світ з’явився маленький хлопчик. Ніхто й ніколи не міг навіть подумати, що таке дитя зможе підкорити собі світ. Але шлях до цього був не легкий, і потребував багато зусиль.
Джеймс Говард Маршалл II народився у Філадельфії, у багатому на історію районі Джермантаун. Зростав хлопець у небагатій сім’ї квакерів. Але навіть не маючи статусу заможної родини, йому надали можливість навчатись та отримувати знання у престижних навчальних закладах. У кожному місці він проявив себе як належний та працьовитий учень.
Першим у його житті навчальним закладом стала школа Джорджа, пізніше Джеймс перейшов до приватної середньої у Ньютауні, штат Пенсильванія. Звичайно, йому було не зовсім легко опинитись далеко від своєї родини, але хлопець розумів, що якщо він не влаштує своє майбутнє, за нього ніхто цього не зробить. Після успішного завершення середньої школи Маршалл вступає до Гаверфордсього коледжу. Там він починає вивчати гуманітарні науки. Закінчує останній свій навчальний заклад у 1926 році.
Починає працювати вже з навчальних років
Навчаючись у школі Джорджа й у Гаверфорді, Маршалл знаходить своє покликання. Він починає редагувати шкільні газети, які читали всі. І хлопець вже тоді зрозумів, що права на помилку у роботі у нього немає. Але попри свою завантаженість у редакції, Джеймс знаходив час і для інших занять. Він був капітаном дебатних команд, грав у футбол, а також брав участь у змаганнях з тенісу під керівництвом першої ракетки світу серед любителів, Білла Тілдена.
Після школи Маршалл вступає до престижного Єльського університету. Для навчання він обрав юридичний факультет, і ця освіта у майбутньому стане йому досить корисною. У 1931 році чоловік випускається з університету, отримавши при цьому відзнаку.
Навчаючись у Єльському навчальному закладі він, як і колись у школі, був відповідальним редактором, але вже юридичного журналу. А також Джеймс навчався у першопрохідця права та економіки Волтона Хейла Гамільтона. Кожну інформацію, яка надходила з вуст його наставника, він запам’ятовував, адже колись вона могла б згодитись, тим паче, що сфера була ще не протоптана й ставала доволі популярною.
Перші кроки у будуванні кар’єри
Після випуску з Єльського університету хлопець починає працювати там помічником декана юридичного факультету. Залишається він на цій посаді з 1931 року по 1933 рік. Паралельно встигає викладати курси з бізнесу, фінансів та процедур. Також Джеймс публікує свої статті як член впливової школи правового реалізму.
Робота в університеті стала для Маршалла не лише цікавою, а й корисною. Він встиг познайомитись та попрацювати з майбутнім Верховним суддею Вільямом О. Дугласом. Вони стали колегами під час написанні статті “Фактичне дослідження адміністрування банкрутства та деякі пропозиції”, яку опублікували у 1932 році. До цього він написав ще одну роботу, але з Норманом Маєром, яка вийшла за рік до першої, у 1931 році, і отримала назву “Правове планування видобутку нафти”. Нафта чоловіка почала цікавити ще в юні роки.
Дослідження зі статті “Правове планування видобутку нафти” пропонувало альтернативу тогочасній практиці контрольованого виробництва у нафтовій промисловості, яка призводила до значних коливань між економічними підйомами та падіннями. Стаття двох колег неймовірно зацікавила уряд, адже тоді у суспільстві було багато прихильників Нового курсу, які також віддавали перевагу й правовому реалізму.
Новий поштовх у кар’єрі
У 1933 році Маршалл вирішує покинути свою посаду в університеті. У той період йому прийшла цікава пропозиція, від якої він не міг відмовитись. Джеймс отримав роботу помічника адвоката у Міністерстві внутрішніх справ під керівництвом Гарольда Л. Ікеса.
На новій посаді він не лише вчиться чомусь новому, а й намагається впровадити щось. Так у 1933 році Маршалл стає автором Кодексу чесної конкуренції у нафтовій промисловості. Пізніше, у 1935 році, він пише Закон про гарячу нафту Коннелі. Часу на робочому місці чоловік намагався не гаяти, і таке старання було помічено. Його закон прийняли після рішення Верховного суду про скасування Закону про національне відновлення промисловості.
Наступним кроком Маршалла стало відновлення законодавства, яке регулювало потоки нафти між штатами. Таким чином він намагався захистити галузь від “контрабандної нафти” та спробувати стабілізувати падіння цін. Спочатку його керівник, Ікес, розглядав можливість встановлення урядом мінімальних цін на корисну копалину. Однак Маршалл був не з тих людей, які погодяться на подачки. Він змусив Ікеса підписати план, який вимагав сертифікати на легально видобуту нафту, яка перевозилась у міждержавній торгівлі.
На посаді помічника адвоката Джеймс Маршалл також був недовго, до 1935 року. Адже тоді йому сподобалась вакансія спеціального радника у Кеннета Р. Кінгсбері, президента компанії “Standard Oil” (сучасна назва — “Chevron Corporation”) у Каліфорнії, Сан-Франциско. У 1937 році він знову змінює місце роботи та посаду і стає партнером юридичної фірми “Pillsbury Madison Sutro” (сучасна назва — “Pillsbury Winthrop Shaw Pittman”).
Часи Другої світової війни та після її завершення
Для кожного 1941 рік став жахливим періодом, і Маршалл не був виключенням. Однак попри важкі часи чоловік намагався допомагати своїй країні. У той період він їде до Вашингтона й влаштовується на посаду юрисконсульта Військової нафтової адміністрації. Його задача полягала у допомозі розробки енергетичної політики США під час війни, включаючи й Закон про нафтопровід Коула. Пізніше він став членом Комітету з репарацій та Американського нафтового інституту.
Роки після війни стали для кар’єри Маршалла доволі успішними. У 1944 він переїхав до Ешленда, Кентуккі, де став віцеголовою та президентом “Ashland Oil and Refining Company” (сучасна назва “Ashland Inc.”). У 1946 році розробляє проєкт про створення Національної нафтової ради. У 1952 році чоловік отримує посаду виконавчого віцепрезидента компанії “Signal Oil & Gas”.
У тому ж 1952 році Маршалл стає співзасновником компанії “Great Northern Oil”. Вона ж у 1955 році побудувала нафтопереробний завод у Розмаунті, штат Міннесота. Цінність створеного підприємства була у тому, що з його допомогою можна переробляти важку та насичену кислотою канадську нафту. Одну з найвідоміших компаній “Marshall Petroleum” він заснував у 1984 році. Своя справа згодом зробила його одним із найзаможніших людей у світі.
Смерть та битва за спадок
4 серпня 1995 року Джеймс Говард Маршалл II, у віці 90 років, помер від пневмонії. І після його смерті Анна Ніколь Сміт, яка була у шлюбі з чоловіком всього 14 місяців, вступила у судову тяганину зі своїм колишнім пасинком Пірсом Маршаллом.
Виявилось, що заповіт і траст не включав останню дружину та Джеймса Говарда III, другого сина. Тому колишні родичі намагались оскаржити й скасувати рішення по спадку. Однак у 2001 році вони не домоглись свого й програли суд по всім звинуваченням.
І ще один позов на майно Маршалла після його смерті подав коледж Гаверфорд. Виявилось, що Джеймс у 1976 році пообіцяв перевести своїй Альма-матер 4 мільйони доларів. Однак встиг направити лише 2 мільйони. Але у 2003 році коледж також програв справу, адже присяжні визнали, що Гаверфорд не постраждав від недоотримання коштів.