Кава стала невіддільною частиною життя сучасного громадянина. Але завдяки кому ця тенденція почала активно заполоняти буденність кожного? Кожна країна та місто у різні часи вперше скуштували ароматний напій, який не залишив байдужим багатьох, а у Філадельфії це сталось ще у XVIII столітті. Це був час, коли люди пересувались завдяки кінним упряжкам, рабовласництво було поширеним явищем, однак вже тоді кав’ярні існували. Далі на philadelphia1.one.
Загальні відомості про появу кави та вплив кав’ярень на життя
У 1682 році Вільям Пенн заснував у штаті Делавер квакерську колонію. І за звичаєм саме йому приписують впровадження цього напою, яке пізніше прийшло до Філадельфії. Окрім появи кави у місті зазначається, що він також привіз, так званий, “напій людського братерства” — чай. Спочатку все це вважалось доступним лише для осіб заможного класу, які пили їх маленькими ковтками. Однак на певний період кава втратила свою популярність, на відміну від чаю. Його почали активно споживати у побуті.
У 1765 році був введений податок на чай, що призвело до того, що колонія у Пенсильванії об’єдналась з іншими представниками у загальному бойкоті проти напою. Саме у цей період кава вибилась у лідери серед жителів Філадельфії.
З плином часу кав’ярні міста почали займати важливе місце у суспільстві. Вони були мальовничими закладами з характерною колоніальною архітектурою, куди кожен бажав навідатись, адже ті мали романтичний та заспокійливий ефект. Багато громадянських, соціологічних та промислових реформ з’явилось саме у головних залах кав’ярень.
Протягом років у місті були основними чотири заклади. Перші кав’ярні стали регулярними місцями для зустрічей різних представників: квакерських муніципальних службовців, капітанів кораблів і купців. Всі вони приходили для укладання державних та приватних угод. Але перед наближенням Революції у закладах почали збиратись палкі колоністи, багато з яких були одягнені у квакерські вбрання. Все це заради мети виступати проти британського гноблення колоній. А вже після Революції кав’ярні відвідували провідні представники міста, щоб пообідати та провести соціальні заходи.
Поява першої кав’ярні “Ye”
Заведено вважати, що перша кав’ярня у місті відкрилась у 1700 році. Про це у своїх “Хроніках міста” писав Джон Ф. Ватсон, але на одній зі сторінок говориться про 1700 рік, а на іншій про 1702 рік. І все ж таки більш рання дата вважається правильною, адже її обґрунтували інші автори — Шарф та Весткотт у своїй роботі “Історії міста”. Але те, що кав’ярня була першою та єдиною протягом кількох років, не викликає жодних сумнівів. У той період її називали “Ye”, будівником якої став Семюель Карпентер.
Термін існування кав’ярні, на жаль, невідомий. Останні згадки про неї є у колоніальних записах, а саме у документі про передачу нерухомості від Карпентера до Семюеля Фінні. Дата на паперах стояла 26 квітня 1703 року, що з закладом було далі — ніхто сказати не може.
Власником “Ye” був Генрі Флауер, але за сумісництвом він виявився поштмейстером. Через його професію вважається, що кав’ярня також певний період часу виконувала функції поштового відділення. У газеті Бенджаміна Франкліна “Пенсильванська газета” навіть писалось, що всі, хто заборгував покійному власнику за поштові відправлення, можуть сплатити кошти у “Ye”. Ще є припущення, що батько-засновник також займався популярним кавовим бізнесом. Адже в одній зі своїх газет він давав рекламу про друкаря, який продає дуже хорошу каву, що можна розцінити як саморекламу.
Друга кав’ярня у місті
Наступна кав’ярня міста стала відомою як “The First London”. Перший заклад із такою назвою був збудований у 1702 році, однак її місце положення є неточним, адже щодо цього існують певні сумніви. У історичному реєстрі зазначено, що Вільям Родні, який приїхав до Філадельфії з Пенном, побудував кав’ярню на Фронт-стріт і Маркет-стріт. Але другий літописець має іншу думку з цього приводу, і вказує, що вона знаходилась на Волнат-стріт, або на східній стороні Вотер-стріт, або на Делавер-авеню.
Власник “The First London”, Джон Шовберт, був парафіянином церкви Христа, через що його заклад значною мірою був під захистом людей з Англіканської церкви. Також він став місцем збору прихильників Пенна та Пропрієтарної партії, у той час, як політичні групи полковника Кворрі, які були опонентами, стали частими гостями кав’ярні “Ye”. Верства населення, що відвідувала їх, зробила кожному своє “лице”. “The First London” нагадував більше модний клубний заклад, куди приходили заможні та освідченні особи, тоді як “Ye” був більше схожий на комерційний чи громадський центр для спілкування.
Одна з найбільш популярних кав’ярень “The Second London”
У місті завжди існують заклади, які стають більш популярними. У старій Філадельфії це була кав’ярня “The Second London”. Так, назва дуже схожа на другий відкритий у місті заклад, певно це був маркетинговий хід, щоб ніхто точно не забув найменування.
Кав’ярню заснував Вільям Бредфорд, який був друкарем “Пенсильванського журналу”. Заклад розташовувався на південно-західному розі Другої та Маркет-стріт. Сама ж будівля стояла там з 1702 року, коли Чарльз Рід звів її на землі, яку колись купив у доньки Вільяма Пенна, Летиції Пенн. Бредфорд став першим, хто використав споруду як кав’ярню.
Заклад Бредфорда, який існував у XVIII столітті, був акціонерним підприємством, оскільки в одному з журналів, що датувався 11 квітня 1754 роком, було опубліковано оголошення про зустріч передплатників, щоб обрати довірених осіб відповідно до плану передплати. Сама будівля була триповерховою спорудою з мансардою, або, за думкою деяких істориків, з четвертим поверхом.
Кав’ярня — центр життя
Нова популярна кав’ярня стала центром життя міста. У закладі збирались одні з найбагатших і, звичайно, найвпливовіших осіб: купці, капітани, офіцери, мандрівники тощо. Вони обирали кав’ярні для зустрічей, адже там вони могли обговорити справи, торгувати та просто спілкуватись з цікавими їм людьми.
“The Second London” виявився актуальним не лише для ділових зустрічей, а також зручним для проведення громадських заходів. Часто можна було побачити як мешканці палять на території закладу газети, які, на їх думку, не відповідали положенням про печатку. Також відвідувачі заходили для святкування радісних новин, наприклад, звістки про скасування певних законів.
Але висока популярність кав’ярні почала поступово згасати, як свічка, що дотліває. Все відбулось після того, як Бредфорд, власник закладу, вирішив приєднатись до лав революційної армії. А пізніше місто окупували британці, що не дало можливості розвивати кавовий бізнес. Після звільнення Філадельфії Бредфорд повернувся до свого закладу, однак він побачив, що його завсідники перемкнули увагу на нове місце — “City”, який відкрився у період захоплення території. У кінцевому результаті “The Second London” продали, а власник обмежив проведення азартних ігор та залучення незаконних гравців, що пішло не на користь бізнесу.
Виявилось, що заклад Бредфорда став не лише місцем важливих подій, а й невіддільним символом колоніального життя у Філадельфії. Кав’ярня зіграла неймовірно вагому роль у житті та історії містян, адже у той час вона привернула чимало уваги багатих і впливових громадян. І такі зустрічі стали поштовхом для розвитку бізнесу, політики та обміну ідей, які були важливими для століття. Однак, як і все навколо, кав’ярня “The Second London” з часом втратила свою популярність.
Прогулюючись містом можна легко потрапити на згадки попередніх століть, які попри будь-які зміни будуть стояти на своєму місті. А якщо їх знесуть, вони залишаться на сторінках історії, що буде жити у головах та думках кожного жителя Філадельфії.