Філадельфійський Коледж Жирара був відкритий у 1848 році та мав незвичайну для того часу історію. Річ у тім, що кошти на його заснування та діяльність, заповів місту відомий підприємець та філантроп Стівен Жирар. Далі на philadelphia1.one.
Коли у 1831 році він пішов із життя, то був найбагатшою людиною в Америці. Більшу частину своїх статків він залишив Філадельфії для будівництва школи-інтернату для бідних білих хлопців-сиріт. Це була найбільша приватна пожертва, яка здивувала не лише громадськість, а й родичів Жирара. У нього не було дітей, але племінники намагались оскаржити заповіт. Детальніше про цю історію розповідаємо у статті.
Стівен Жирар та його заповіт
Стівен Жирар народився у Франції. Наслідуючи батька, він вирішив стати моряком, попри те, що не бачив правим оком. У 1760 році він вирушив до Америки й саме з цим континентом пов’язав своє подальше життя.
Спочатку він був юнгою, багато працював та вчився морської справи. У 23 роки Стівен Жирар уже був капітаном на власному кораблі. Він торгував в різних портах, а у 1776 році прибув до Філадельфії через блокаду Нью-Йорка британцями. Продавши корабель, Жирар відкрив магазин і почав займатись торгівлею та інвестуванням.
Чоловік виявив неабиякий хист до підприємництва. Також він почав долучатись до громадських справ та спрямовувати кошти на благодійність. Коли у 1793 році у Філадельфії спалахнула епідемія жовтої лихоманки, Стівен Жирар не лише не покинув місто, а й багато зробив для подолання хвороби. З 1802 році він працював у міській раді Філадельфії, активно займаючись благодійністю.
В особистому житті чоловік не був таким щасливим. У його дружини діагностували невиліковний психічний розлад. З 1790 року вона перебувала у лікарнях. Дітей у пари не було. Тож, коли у 1831 році відомий бізнесмен і філантроп помер, його заповіт привернув неабияку увагу.
На той час Стівен Жирар був найбагатшою людиною в США. Його статки оцінювали у 7,5 мільйонів доларів. Заповіт на 39 сторінках передбачав:
- довічне грошове утримання для рабині Ганни та інших жінок родини,
- будівництво Делавер-авеню,
- 2 мільйони доларів на створення школи для «бідних білих чоловіків-сиріт» та забезпечення її діяльності.
Родичі Жирара були здивовані та обурені таким розподілом коштів. З 1833 року вони намагались оскаржити законність заповіту з метою успадкувати увесь статок. Після численних судових засідань Верховний суд США у 1844 році підтримав заповіт та визнав його цілковиту законність.
Освітній проєкт Стівен Жирара
Цікаво, що Стівен Жирар не лише залишив кошти на будівництво та діяльність школи, а й створив детальні інструкції щодо її функціонування. Так, він вказав колір шкіри абітурієнтів та зазначив, що вони мають походити з Філадельфії, Нью-Йорка або Нового Орлеана. Серед обов’язкових до вивчення предметів благодійник зазначив природничі науки, іноземні мови та етику. Він заборонив служителям церкви брати участь в освітньому процесі та навіть заходити до школи. Сам Стівен Жирар не здобув формальної освіти, тому його переконання були натхненні самим життям.
Крім того, бізнесмен обрав бажаний архітектурний стиль (простий та функціональний) та місце для закладу освіти поблизу Рідж-авеню. Він наполягав на будівництві кампусу площею 43 акри зі стіною заввишки 10 футів і товщиною 14 дюймів. Це, на його думку, мало утримати учнів від спокус міського життя.
Будівлю проєктував архітектор Томас Устік Волтер, який створив купол Капітолія США. Він був родом із Філадельфії та заснував Американський інститут архітекторів. Будівництво розпочалось у 1833 році й тривало чотири роки, після чого Коледж Жирара було офіційно відкрито.
Філантропія та расизм у діяльності Коледжу Жирара
Відкриття Коледжу Жирара було важливим актом доброчинності. Водночас воно віддзеркалило расові погляди Стівена Жирара та думку його сучасників щодо освіти жінок. Навчатись тут могли лише білі хлопчики-сироти, що було для них цінною можливістю. Проте дівчата та представники інших рас також потребували освіти.
Рух за десегрегацію Коледжу Жирара розпочався наприкінці XIX століття. У 1891 році афроамериканський лікар Натан Мосселл допоміг бідному чорношкірому сироті подати заявку на вступ до закладу освіти. Той отримав відмову й на цьому все закінчилось.
Нові зусилля у цьому напрямку розпочались лише після Другої світової війни. Тоді афроамериканці активно боролись за громадянські права. Коледж Жирара, який був розташований серед чорношкірих районів та мав небагато студентів, поставав як яскравий негативний приклад сегрегації.
У 1953 році адвокат і редактор видання «The Philadelphia Tribune» Е. Вашингтон Роудс запропонував безоплатну юридичну допомогу всім афроамериканцям, які б хотіли вступити до Коледжу Жирара. На жаль, ніхто не відгукнувся. Того ж року адвокат і член міської ради Реймонд Пейс Александер представив резолюцію з обґрунтуванням того, чому цей заклад освіти має приймати на навчання чорношкірих чоловіків-сиріт. Вона була ухвалена, але Коледж відмовився виконувати ці вимоги.
У 1954 році Верховний суд США ухвалив рішення про десегрегацію державних шкіл і боротьба з керівництвом Коледжу Жирара продовжилась. Справа, зрештою, дійшла до Верховного суду США, який вказав на порушення законодавства, але не зобов’язав заклад освіти до дій у цьому напрямку.
Через десять років адвокат Сесіл Б. Мур подав судовий позов проти Філадельфії з вимогою десегрегувати Коледж Жирара. Біля закладу освіти почали збиратись протестувальники. Вони влаштовували пікети, привертаючи увагу журналістів, та намагались вплинути на міську раду.
Врешті, у 1968 році Верховний суд США постановив, що у Коледжі Жирара практикується дискримінація, що є порушенням прав громадян. Того ж року заклад освіти вперше прийняв на навчання чотирьох афроамериканських хлопчиків і двох хлопців азійського походження. Проте він залишився виключно чоловічим коледжем.
Дівчата вперше переступили поріг Коледжу Жирара лише у 1982 році – майже через півтора століття після його відкриття. У 1980-х роках адміністрація також дозволила вхід на територію кампусу священнослужителям, але із забороною дискусій на релігійні теми. Крім того, до закладу освіти почали приймати напівсиріт.
Коледж Жирара: освіта для всіх
У середині XIX століття Коледж Жирара надав білим хлопчикам-сиротам унікальну можливість безплатно здобувати освіту та будувати краще життя. Інакше на них би чекала лише важка та низькооплачувана праця й бідність. У цьому закладі освіти вони могли жити та навчатись і створювати гідне майбутнє. У той час це було великим актом доброчинності. Подальша боротьба за десегрегацію та права жінок розширила прийняття до Коледжу. На початку XXI столітті понад половину здобувачів освіти були афроамериканського походження.
Загалом упродовж своєї історії цей заклад освіти випустив понад 20 000 дітей-сиріт. У 2009 році вперше в історії Коледжу його очолила жінка та афроамериканка – Отем Аткінс Грейвс. Тож спадщина Стівена Жирара значно змінилась із часом. Проте Коледж продовжує виконувати свою основну місію – надавати ґрунтовну освіту тим, хто цього потребує, змінюючи на краще життя окремих мешканців Філадельфії та міста загалом.