Це видання є одним із найстаріших у США з міста братерського кохання. Воно було засновано двома американськими ентузіастами, котрі прагнули розвивати демократичну пресу не лише у нашому населеному пункті, а, й загалом у світі. Більш детально про мету та шлях тутешнього часопису в різні роки: з чого все почалось, розвиток газети, сучасний період, нагороди — читайте далі на philadelphia1.one.
Початок та становлення видання
Історія “Philadelphia Inquirer” розпочалась у першій половині дев’ятнадцятого сторіччя, за сприянням редакторів колишнього найбільшого періодичного видання у місті братерського кохання Aurora & Gazette — Джоном Вокером й Джоном Норвелл. Обидва мали абіційну мету — створити редакцію, яка наслідувала принципи демократії. Журналісти хотіли надати право голосу всім верствам населення міста, щоб “всі — почули всіх”. Однак “наполеонівські плани” Вокера та Норвелла не витримували конкуренцію з більш розвинутими на ринку газетами, тому останнім довелося позбутися нерентабельного підприємства.
Новим власником часопису, що тоді мало назву “The Pennsylvania Inquirer” став Джеспер Гардінг. Він запам’ятався спочатку своїми рішеннями видавати новини в обід, потім повернувшись до звичного ранкового формату — декілька разів переміщав штаб-квартиру підприємства по місту. Через декілька років зупинився на адресі Третьої вулиці та Алеї Картера, де, до слова, сам проживав раніше.
Пізніше чоловік масштабував тематику висвітлення, з’явився відчутний фокус на культурі, зокрема, твори тодішніх метрів літератури, як Дікенс тощо. З часом це дозволило обігнати конкурентів на місцевому ринку.
Після того як Джеспер Гардінг пішов на пенсію, його місце зайняв Вільям Гардінг. Син продовжив справу батька, як мінімум запам’ятався тим, що тоді започаткував сучасну назву — “The Philadelphia Inquirer”. За каденції Гардінга-молодшого, тираж періодичного видання виріс з семи тисяч до сімдесяти тисяч доларів. Одні експерти відзначають, що такий успіх пов’язаний, в першу чергу, через малу вартість паперу та впровадження продажів газет прямо на вулиці. Інші вважають, що правда криється в історії того періоду, адже через розгортання громадянської війни в Америці, населення потребувало свіжих випусків про останні події в країні.
У воєнний період філадельфійська газета підтримувала Союз, хоч власники прагнули тримати віддалену позицію від тієї чи іншої сторони. Водночас вони писали, що: “у цій війні може бути лише дві сторони — патріоти та зрадники”.
Перші військові репортери видання працювали та набиралися досвіду в одних із найголовніших битв в історії Сполучених Штатів Америки, висвітлюючи свіжу інформацію про події на фронті. Тому навіть попри буремний час газета намагалась адаптуватися та розвиватися, але в повоєнний період не стало Вільяма Гардінга, який помер через хворобу — для газети настала фінансова криза.
В кінці дев’ятнадцятого сторіччя газета отримала нового спонсора — Джеймс Елверсон. Підприємець починав будувати історію бренду з нуля — періодичне видання переїхала на новий офіс. Там, працівники мали можливість користуватися новітніми обладнанням, яке потужно прискорило робочий процес. В перший день весни у 1890 році вийшов дебютний оновлений випуск, який одразу здобув позитивні відгуки від читачів.
Як видання функціонувало у двадцятому сторіччі?
У 1911 році помер останній власник газети із міста братерського кохання, і вже по традиції в друге часопис перейшов від батька до сина. Джеймс-молодший також вирішив керувати особистим бізнесом на новій локації, тому переїхав на вулицю Каллоухілл, сучасні дні знамениту як “Інквайер Білдінг”.
За довго після завершення Першої світової війни був надрукований перший номер газети за каденції Джеймса Елверсона-молодшого. А, коли останній помер, місцевим виданням вперше стала керувати жінка, а саме — місис Жуль Патенотр. Під її керівництвом родинний бізнес зменшив свої витрати, а через деякий час взагалі опинилась на продажі.
В добу Великої депресії інформаційним підприємством володів містер Джон Мартін. Чоловік консолідував два періодичних видання в одну компанію. Однак всупереч боргам, згодом газета знову опинилась в руках родини Патенотр.
Перед воєнні роки в історії газети запам’яталися занепадом на філадельфійському періодичному ринку. Видання програло конкуренцію ”The Philadelphia Record”, яке на той час стало найпопулярнішим у штаті.
Після завершення Другої світової війни видання залишилось єдиним нашому місту, що випускало ранкові новини. А, наступні двадцять років існування газети найкраще описав журнал “Time”: “не творчо та непомітно”. Поточна доба пам’ятна ще об’єднанням тутешнього видання та інших в одну корпорацію “Knight Ridder”. Пресою з нашого топоніма тоді керував виконавчий редактор Юджин Робертс молодший. Газетяр зміг повернути минулу славу інформаційного бренду міста, завоювавши низку нагород та премії у двадцятому сторіччі.
Наприкінці дев’яностих років більшість американських періодичних видань зіткнулися з економічною кризою, зокрема, газета із Філадельфії. Однак як пізніше зазначали місцеві журналісти — корпорація тиснула на редакторів “The Inquirer”, скорочуючи штаб та економлячи на рекламі. Внаслідок цього чимало новинарів покинули газету, а нові обличчя не мало того досвіду, щоб швидко замінити фахівців.
Яка доля спіткала газету надалі та сучасні дні?
З початком двадцять першого сторіччя очільники періодичного видання вирішили долучитися до процесу конвергентності, будуючи сучасний засіб масової інформації аби не програвати конкурентам у читачах на всіх можливих платформах.
Через дев’ять років перед філадельфійський інформаційним підприємством постали зовсім інші амбітні завдання, а саме: вилізти з боргів. Розв’язати фінансові питання вдалося не одразу, і зовсім не мирним шляхом, але все ж восени 2012 року “драматична комедія” — завершилась тим, що інформаційне підприємство увійшло під протекторат — “Philadelphia Media Network”.
Наступні роки, в черговий раз редакція функціонувала на новій локації у Філадельфії та мала штаб працівників в понад сімсот працівників. Більшість з них це уродженці міста братерського кохання, професійні журналісти, які люблять справу свого життя.
В період розгортання коронавірусу газета зіткнулась з новими викликами часу, натомість інші засоби масової інформації та соціальні мережі вищезгаданої компанії стрімко зросли в показниках. Рекордні цифри показала стаття про вбивства Джорджа Флойда та протести американців. Хоч тоді журналістам доводилось ще просити вибачення перед аудиторію через заголовок матеріалу, який, на думку читачів, ніс радикальну позицію стосовно білих громадян у нашій державі. Проте пізніше медійна компанія визнала свою неупередженість у расистському скандалі.
Нагороди та сучасний журналістський склад редакції
На момент 2023 року одне з найстаріших періодичних видань на американському континенті, виходить з щоденним тиражем. Ентузіасти все також ставлять питання — “чому” перед можновладцями та простими людьми. Вони висвітлюють інформацію про рідне місто на різні теми, як: економіка, політика, культура, спорт, мода тощо. В сучасні дні базуються в центрі міста братерського кохання, а друкарня розташовується неподалік самої Філадельфії.
У “The Inquirer” трудять чимало професіоналів своєї справи аби містяни та читачі з інших населених пунктів — першими дізналися про всі свіжі новини. Відповідальним за усе це є — видавець Елізабет Хьюз та головний редактор Габріель Ескобар. Випусковими редакторами тут працюють: Шарлотта Саттон, Патрік Керкстра, Річард Джонсон та інші. В цілому за даними на зиму 2021 року тут понад п’ятдесят відсотків співробітників чоловічої статті, відповідно більше ніж сорок п’ять відсотків — жінок.
Регіональна газетна редакція виробляла чимало робіт, які цікавили не лише уродженців нашого краю, а й людей з інших міст країни та навіть закордонних держав. Так, зокрема, низки робіт в період з 1975 по 1980 рік — журналістські матеріали “The Inquirer” тріумфували в рамках Пулітцерівської премії. Загалом на цей момент новинарі філадельфійського видання здобули чотирнадцять нагород від вищезгаданої організації.
У 2021 році американські медійні експерти опублікували рейтинг зі ста найкращих сучасних газет в країні. В топ двадцять потрапило видання з нашого міста, посівши сімнадцяте місце.
