Багатьом зацікавленим особистостям може бути відоме ім’я Річарда Норріса Вільямса. У свій час він став зіркою тенісу, але також цей чоловік був тим, хто вижив під час аварії на “Титаніку”. Спортсмен досяг висот у спорті здобувши перемогу в Національному чемпіонаті США у чоловічому одиничному розряді. Але яким був його шлях? Далі на philadelphia1.one.
Ранні роки
Місцем народження майбутнього майстра не була Америка. На світ він з’явився у Женеві, Швейцарія. Однак його батьки були вихідцями з Філадельфії, штат Пенсильванія, куди пізніше їх син все ж таки поїде та залишиться до самої смерті. Прямим нащадком його батька, як виявилось, був сам Бенджамін Франклін, один з батьків-засновників та підписантів Декларації незалежності США.
Навчання юний Річард проходив у приватній швейцарській школі-інтернаті. Його особливістю було те, що він вільно володів німецькою та французькою мовами.
Зацікавленість у спорті хлопець проявив ще в юності. Вперше він спробував себе у грі в теніс, коли йому було лише 12 років. У тому віці його головним керівником та тренером виступав батько. Той слідкував за правильністю подачі та заохочував сина покращувати свої спортивні навички, адже бачив, що той має хист.
Розвиток спортивної кар’єри
Завдяки наполегливій праці та прислухання до порад батька, у 1911 році Вільямс взяв участь у чемпіонаті Швейцарії, де здобув перемогу. У 1912 році спортсмен подає свої документи до Гарвардського університету, куди успішно вступає. І вже там він отримує нове звання міжміського чемпіона, але на цей раз не лише в одиничному розряді, а й у парному.
Однак біла смуга у кар’єрі не завжди супроводжувала його. У 1913 році Річард, вже бувши чемпіоном не в одній грі, програє у матчі з Морісом Маклафліном. І не один раз, а два. Перший програш відбувся на Вімблдонському чемпіонаті, а другий на чемпіонаті США.
Однак відомим чоловік став завдяки своїм титулам, які той здобув на чемпіонаті США по одиничному розряду. Спершу він переміг Білла Джонстона та Маклафліна у 1914 році, а пізніше знову змагався з Біллом Джонстоном у 1916 році, і вдруге здобув перемогу.
Він навіть зміг перемогти восьмикратного чемпіона Воллеса Джонсона, спочатку у 1912 році, а потім у 1914 році. Гра відбувалась на Батьківщині його батьків, у Пенсильванії. Місце для матчу було не зовсім зручним, адже поле розташовувалось не на спеціальному корті, а на траві у крикетному клубі. Однак навіть з такою перепоною тенісист успішно впорався.
Кар’єру довелось поставити на паузу на певний період, адже розпочалась Перша світова війна. У ній чоловік вирішив взяти участь. Але вже після повернення він продовжив свої тренування, які привели його до наступних перемог. Суперником на одній з ігор став перша ракетка світу на той час, Джонстон. Цю перемогу він здобув у півфіналі, а вже у фіналі Річард змагався з четвертою ракеткою, Джеймсом Сесілом Парком, якого також розгромив.
Однак на досягнутому спортсмен не зупинився. Наступним його кроком у кар’єрі стали Олімпійські ігри у 1924 році. Але для нього ця подія була викликом, адже саме у той час він вивихнув собі щиколотку. Проте чоловік гідно справився з цим. Вільямс вийшов на корт, забув про свій біль та здобув золоту медаль у змішаному парному розряді.
Кар’єру чоловік вирішив завершити у віці 44 років. Він розумів, що надалі не може підтримувати свою форму та залишатись таким самим гравцем, як колись. Вік, як би то не було, бере своє, і йому залишилось лише прийняти, що з професійним спортом потрібно прощатись, та дати дорогу молодому поколінню.
“Титанік”
Всім чудово відома трагедія, яка відбулась у квітні 1912 року на лайнері з назвою “Титанік”. Під час круїзу він зіштовхнувся з айсбергом, що призвело до незчисленних смертей. Одним з тих, хто був на борту гіганта, виявився і Річард Вільямс. Він жив разом з батьком у першому класі.
Після зіткнення Вільямс зумів врятувати одного з пасажирів, якого заблокувало у каюті. Чоловік вирушив на допомогу та виламав двері. Але на цей мужній вчинок спортсмен почув догану від стюарда. Той погрожував Вільямсу штрафом за пошкоджене майно. Схоже, працівник взагалі не розумів, яка ситуація насувається.
Спортсмен був у пастці лайнера, що тоне майже до самого кінця. Але коли “Титанік” вже майже занурився у холодні води, чоловік разом із батьком ризикнули та стрибнули з нього. Вільямсу пощастило, і він зміг врятуватись від жахливої смерті. Однак батько так і залишився плавати у чорних водах, оскільки смерть забрала його після удару однієї з воронок від лайнера.
Вибратись чоловіку вдалось завдяки тому, що після занурення у воду Вільямс поплив до розбірної шлюпки. Усіх, хто там знаходився, відправили на човен, який відвіз їх до безпечного місця. Але поки тенісист дочекався допомоги, він стояв по самі коліна у крижаній воді. Це призвело до сильного обмороження і лікарі навіть хотіли йому ампутувати ноги. Але знаючи, що у такому разі спортсмен не зможе продовжити свою кар’єру, той відмовився. Натомість він кожні 2 години вставав з ліжка та намагався працювати над своєю травмою. І завдяки наполегливості, у нього це таки вдалось.
Вибір, який було прийнято у найстрашніші часи, приніс Річарду Вільямсу неймовірні досягнення у спорті. Якби він підкорився волі його долі та лікарів, світ би не побачив свого кумира та професіонала.